kunujenn f. –où Injure.
●(1732) GReg 532a. Injure, tr. «(B[as] Leon : cunugenn. p. cunugeñnou.» ●Dire des injures, tr. «cana cunugennou.»
●(1876) TDE.BF 341b. Keunuchenn, keunujenn, s. f., tr. «Injure, imprécation ; pl. ou.»
●(1931) VALL 395a. Insulte, tr. «kunujenn f.»