beg-leue

m. begoù-leue Idiot.

●(c.1718) CHal.ms i. Badaut, diot, badaut, baguenaud, tr. «beclé.» ●(1732) GReg 74a. Badaud, tr. «beec-lé. p. begueü-lé.»

●(1904) DBFV 19b. beg lé, pl. begeu lé, tr. «badaud.» ●(1927) GERI.Ern 40-41. beg-leue m., tr. «badaud.»