dentañ

v. tr. d. Denteler.

●(1732) GReg 267a. Denteler, faire des entailles en forme de dents, tr. «Dénta. pr. déntet.»

●(1876) TDE.BF 107a. Deñta, v. a., tr. «Denteler.»

●(1931) VALL 200a. Denteler, tr. «denta.»